Бошки марихуана конопля Кувшиново

Yo, чувачки! Сегодня я расскажу вам историю, которая стала для меня незабываемым приключением. Сам я - рэпер, наркоман, и у меня всегда есть что-то интересное на закладку. Братцы, вы готовы окунуться в мою безумную реальность? Включайте фантазию и готовьтесь взлететь вместе со мной! Утро началось не совсем обычно. Я решил устроить себе настоящий хардкор, и поэтому решил купить шишки марихуаны. Знаете, братва, когда твоя кашелька полна и ты готов запустить в себя эту прохладу - это просто огонь! Я начал банковать эту штуку, чтобы быть готовым к новому приключению. И вот, как говорится, делов-то! Меня пригласили на соревнования по каратэ в костюмах супергероев! Братцы, вы только представьте, как это выглядело. Я в костюме Бэтмена, а рядом со мной Человек-Паук, Тор и Железный Человек. Ох, я был на седьмом небе! Уже не чувствовал боли и усталости после приема кета, а эфедрин давал мне силы и энергию для соревнований. Весь мир словно ожил в ярких красках, а адреналин пульсировал в каждой клеточке моего организма. Кстати, братцы, помните псилоцибиновые грибы? Они стали незаменимыми для меня в этот день. Я решил провалиться в кайф, чтобы ощутить на себе настоящий экзотический трепет. Загрузился на полную катушку, наглотался колес и вперед, к победе! Соревнования начались. Братцы, вы не представляете, как я чувствовал себя. Я был настолько заряжен энергией, что мог покорить весь мир. Мои движения были точными, плавными, словно я танцевал смертельный танец на деньгах. Но, несмотря на наркотическое опьянение, я не был просто наркошей. Моя техника была на высоте, а соперники были поражены моими трюками и ударами. Что тут сказать, молодежка, настоящий герой не только в костюме, но и в душе! Я продолжал вести бой в динамичном режиме, словно рэп-битву. Мои удары отражались от противников, как рифмы от стены звука. Я был неуязвим, словно супергерой, и ничто не могло остановить меня! И конечно же, я одержал победу! Моя физическая сила и ментальное превосходство над противниками оказались решающими. Весь зал был поражен моей энергией и страстью. Я доказал всем, что настоящие герои не только в кино! Я победил не только в соревнованиях, но и в своей жизни. Понял, что находясь в состоянии наркотического транса, я могу стать кем угодно: супергероем, певцом, писателем. Ведь внутри каждого наркоша есть скрытый потенциал, который нужно только разбудить! Короче говоря, братцы, этот день стал для меня настоящим откровением. Я познал новые грани своего существования и понял, что наркотики - это не только пустое развлечение, но и способ открыть свой внутренний мир. Так что, братва, продолжайте искать свою истину, раскрывайте свой потенциал, но помните об ответственности перед собой и окружающими. Жизнь - это настоящая битва, в которой мы сами выбираем своих соперников и путь к победе! Мир, шишки и супергерои! Peace out!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...